Строки трудового договору

Полная информация в статье на тему: "Строки трудового договору" с объяснением от специалистов. По всем вопросам обращайтесь к дежурному специалисту.

Строковий трудовий договір: особливості укладення та розірвання

Одним із основних прав людини, є право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, а також право на гарантовану оплату праці на рівні не нижче встановленого державою мінімального розміру.

Відповідно до статті 43 Конституції України держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Право на працю може бути реалізовано шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Кодексом законів про працю України визначено трудовий договір як угоду між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

За загальним правилом трудовий договір укладається на невизначений строк (безстроковий трудовий договір).

Строковий трудовий договір відповідно до частини другої статті 23 КЗпП укладається лише у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника, та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Роз’яснення понять «характер наступної роботи», «умови її виконання» міститься в листі Міністерства праці та соціальної політики України від 3.02.2003р. № 06/2-4/13.

Характер майбутньої роботи в цьому випадку означає, що робота не може бути постійною, а є такою, що виконується протягом певного строку ( сезонні роботи тощо).

Під умовами виконання роботи розуміються такі обставини, за яких трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений термін, навіть коли сама робота за характером є постійною. Зокрема, мова йде прийняття на роботу особи для заміщення тимчасово відсутнього працівника, за яким відповідно до закону зберігається це робоче місце.

Так, народному депутату України після закінчення строку депутатських повноважень, а також у випадку дострокового їх припинення надається попередня робота. Дружині (чоловікові) народного депутата України, якщо вона (він) звільняється із свого місця роботи у зв’язку з переїздом до м. Києва, надається можливість повернутись на попереднє місце роботи у порядку переведення. За громадянином, який проходить альтернативну (невійськову) службу, зберігається попередня робота, яку він виконував до призову. Жінці, яка перебуває у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, гарантується збереження на період відпустки місця роботи (посади).

Зацікавленість працівника у встановленні трудових відносин на визначений термін, як правило, обумовлюється сімейно-побутовими обставинами.

Підставою для укладення строкового трудового договору на вимогу працівника є його заява про прийняття на роботу, в якій вказуються обставини або причини, що спонукають працівника найматися на роботу за строковим трудовим договором, а також строк, протягом якого він працюватиме. При цьому конкретизувати сімейно-побутові обставини працівник не зобов’язаний, адже така вимога може розцінюватися як втручання в особисте життя.

Зміст заяви може бути таким: «Прошу прийняти мене на посаду прибиральника службових приміщень загальноосвітнього навчального закладу з 1.09.2013р. строком на один рік на підставі ч. 2 ст. 23 КЗпП України у зв’язку із сімейними обставинами».

При укладенні трудового договору на визначений строк цей строк встановлюється погодженням сторін і може визначатись як конкретним терміном, так і часом настання певної події (наприклад, повернення на роботу працівниці з відпустки по вагітності, родах і догляду за дитиною; особи, яка звільнилась з роботи в зв’язку з призовом на дійсну строкову військову чи альтернативну службу, обранням народним депутатом чи на виборну посаду (або виконанням певного обсягу робіт).

[3]

Строк, на який працівник наймається на роботу, обов’язково має бути вказаний у наказі про прийняття на роботу, інакше буде вважатися, що працівник прийнятий на роботу за безстроковим трудовим договором. У трудовій книжці робиться запис без посилання на строковий характер трудових відносин.

Пленум Верховного Суду України в постанові «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 6 листопада 1992 року № 9 (пункт 9) зазначив, що укладення трудового договору на визначений строк при відсутності умов, зазначених в ч. 2 ст. 23 КЗпП, є підставою для визнання його недійсним у частині визначення строку. Тобто такі договори вважатимуться укладеними на невизначений строк від часу їх укладення.

Строковий трудовий договір з педагогічним працівником може бути укладений тільки за згодою працівника, якщо відсутні зазначені в ч. 2 ст. 23 КЗпП умови. Такий висновок можна зробити виходячи з аналізу положень ч. 2 ст. 23 КЗпП та ч. 3 ст. 54 Закону України «Про освіту».

Строковий трудовий договір, укладений у випадках, не законодавчими актами, навіть за наявності згоди працівника, вважається безстроковим трудовим договором.

Правове становище працівників, що уклали строкові трудові договори, не відрізняється від правового становища працівників, що уклали трудові договори на невизначений строк.

Строкові трудові договори, переукладені один чи кілька разів, за винятком випадків, передбачених ч. 2 ст. 23 КЗпП, вважаються такими, що укладені на невизначений строк (ч. 2 ст. 39-1 КЗпП).

Строковий трудовий договір вважається переукладеним з дати прийняття працівника на роботу, що вказана у відповідному наказі, виданому на підставі укладеного наступного строкового трудового договору. При цьому проміжок часу між датою звільнення працівника за попереднім строковим договором і датою прийняття на роботу за новим строковим трудовим договором не має суттєвого значення.

Читайте так же:  Как законно не платить за парковку

У Галузевій угоді між Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України та ЦК Профспілки працівників освіти і науки України рекомендовано органам управління освітою, керівникам закладів та установ освіти обмежити укладення строкових договорів з працівниками з мотивації необхідності його випробування (п. 5.3.7.). а також зазначено, що трудові договори, що були переукладені один чи декілька разів, за винятком випадків, передбачених ч. 2 ст. 23 КЗпП, вважати такими, що укладені на невизначений строк (п. 5.3.9.).

Припинення строкового трудового договору відбувається в разі спливу строку договору, у разі його дострокового розірвання на вимогу однієї зі сторін та в інших випадках, передбачених статтею 36 КЗпП.

Сплив строку трудового договору не тягне за собою автоматичного звільнення працівника, тому роботодавець до закінчення цього строку повинен видати наказ про звільнення працівника. При цьому, заява працівника не вимагається. Наказ про звільнення може бути виданий в останній день дії строкового трудового договору або до цього із зазначенням дати звільнення, що обумовлена строком трудового договору. Але днем звільнення в будь-якому випадку повинен бути останній день роботи, як він визначений трудовим договором (під ним тут розуміється також останній Підставою для звільнення працівника є п. 2 ст. 36 КЗпП.

Однак, як це передбачено ст. 184 КЗпП, звільнення у зв’язку з закінченням строку трудового договору вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років – ч. 6 ст. 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу допускається тільки з обов’язковим працевлаштуванням. При цьому, на період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору.

Власник має право за своєю ініціативою достроково звільняти працівників, з якими укладено строкові трудові договори, за наявності підстав, передбачених статтями 40 і 41 КЗпП.

За правилами ст. 39 КЗпП строковий договір підлягає розірванню достроково на вимогу працівника в разі його хвороби або інвалідності, які перешкоджають виконанню роботи за договором, порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного або трудового договору, а також у випадках, передбачених ч. 1 ст. 38 КЗпП.

В ч. 1 ст. 38 КЗпП зазначено, що працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною-інвалідом; догляд за хворим членом сім’ї відповідно до медичного висновку або інвалідом I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Якщо після закінчення строку трудового договору власник не видавав відповідний наказ про звільнення працівника, трудові відносини фактично тривають і жодна зі сторін не вимагає їх припинення, дія трудового договору вважається продовженою (ч. 1 ст. 39-1 КЗпП).

Спори про дострокове розірвання трудового договору вирішуються в загальному порядку, встановленому для розгляду трудових спорів.

Стаття 23. Строки трудового договору

Трудовий договір може бути:

1) безстроковим, що укладається на невизначений строк;

2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін;

3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Стаття 24. Укладення трудового договору

Трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов’язковим:

1) при організованому наборі працівників;

2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров’я;

3) при укладенні контракту;

4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі;

5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу);

6) при укладенні трудового договору з фізичною особою;

7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов’язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, — також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров’я та інші документи.

Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу.

Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи.

Особі, запрошеній на роботу в порядку переведення з іншого підприємства, установи, організації за погодженням між керівниками підприємств, установ, організацій, не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

Забороняється укладення трудового договору з громадянином, якому за медичним висновком запропонована робота протипоказана за станом здоров’я.

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском:

Лучшие изречения: Студент — человек, постоянно откладывающий неизбежность. 10530 —

| 7319 — или читать все.

185.189.13.12 © studopedia.ru Не является автором материалов, которые размещены. Но предоставляет возможность бесплатного использования. Есть нарушение авторского права? Напишите нам | Обратная связь.

Отключите adBlock!
и обновите страницу (F5)

очень нужно

Стаття 23. Строки трудового договору

Трудовий договір може бути:

1) безстроковим, що укладається на невизначений строк;

2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін;

3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Читайте так же:  Как получить звание ветерана труда, используя стаж ссср

Строки трудового договору

Відповідно до частини першої статті 23 КЗпП України трудовий договір може бути:

[1]

  • 1) безстроковим ( на невизначений строк);
  • 2) укладений на певний строк, встановлюється за узгодженням сторін;
  • 3) і таким, що полягає на час виконання певної роботи.

У більшості випадків трудовий договір укладається на невизначений строк, тобто без вказівки строку його дії. Згідно з таким трудовим договором трудові відносини тривають потенційно необмежений час. «Отже, трудовий договір, укладений на невизначений строк, є з погляду строку його дії основним і найпоширенішим на практиці видом трудового договору» Венедиктов В.С. Трудовой договор (контракт) по законодательству Украины (КЗоТ, комментарий, образцы документов). — Харьков: НПКФ “Консум”, 1996.

Другим, з погляду дії в часі є строковий трудовий договір, що може бути укладений лише «у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру майбутньої роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника (наприклад, на його прохання) і в деяких випадках, передбачених законодавчими актами» (ч. 2 ст. 23 КЗпП, ч. 3 п. 9 постанови Верховного Суду України від 6.11.92р.).

Термін дії трудового договору може бути визначений конкретним періодом (два, три, п’ять років), або вказівкою конкретної дати (31 грудня такого то року), або вказівкою на певну подію (на час відпустки постійного працівника).

Строковими трудовими договорами є договори, які укладають на час виконання певної роботи. У таких випадках строк трудового договору яким-небудь календарним періодом не визначається, а пов’язується з періодом виконання певної роботи. Такий договір укладається, приміром , на час виконання ремонту, ведення конкретної справи в суді, складання квартальної бухгалтерської звітності й т.д.

Різновидом строкових трудових договорів є договори про тимчасову й сезонну роботи.

Що ж стосується тривалості роботи за контрактом, то на думку Венедиктова В.С. «. чинне законодавство не містить загальних обмежень тривалості строку. Важливо лише, щоб сторони дійшли згоди по цьому питанню». Однак, судова влада дотримується іншої думки. Так, Верховний Суд України в Постанові від 6 листопада 1992 р. «Про практику розгляду судами трудових суперечок» роз’яснив, що на контракт поширюється законодавство про працю, за винятком, установленими для нього (абз. 2 п. 13 постанови) Постанова Пленуму Верховного Суду України вiд 6 листопада 1992 р. № 9 “Про практику розгляду судами трудових спорiв” // Бюллетень законодавства i юридичної прктики України. — 1997. — №№ 11-12.. Судова колегія по цивільних справах Верховного Суду України по цьому питанню займає позицію, відповідно до якого положення частини другий ст. 23 КЗпП України поширюються й на контракти Постанови Пленуму Верховного Суду України (1995-1998). Правовi позицiї щодо розгляду судами окремих категорiй цивiльних справ / Вiдп. редактор П.I.Шевчук. — К.: Юрiнком Iнтер, 1998..

Строки трудового договору

Трудовые отношения с работником начинаются с приема на работу и оформления трудового договора. При этом законодательно установлены несколько видов трудового договора. Итак, в частности, о видах, случаях и порядке заключения того или иного договора поговорим в этой статье.

Трудовой договор является соглашением между работником и работодателем, согласно условиям которого работник обязуется выполнять определенную этим соглашением работу, с подчинением внутреннему трудовому распорядку, а работодатель – выплачивать заработную плату и обеспечивать условия труда, предусмотренные законодательством, коллективным договором и соглашением сторон (ст. 21 КЗоТ).

Законодательно предусмотрены следующие виды трудовых договоров:

• бессрочный трудовой договор;

• трудовой договор, заключенный на определенный срок;

• трудовой договор, заключенный на время выполнения определенной работы;

При этом определены две формы заключения трудового договора:

Как правило, трудовой договор заключается в письменной форме (ст. 24 КЗоТ).

Трудовой договор не может содержать условия, ухудшающие положение работника по сравнению с нормами действующего законодательства (ст. 9 КЗоТ).

Сторонами трудового договора являются физическое лицо (гражданин) и работодатель.

Работодателем может быть юридическое лицо, физическое лицо (как субъект предпринимательской деятельности, так и нет), а также самозанятые лица (частные нотариусы, адвокаты, врачи и т. п.).

Физические лица могут быть приняты на работу только с определенного возраста (ст. 188 КЗоТ). По общему правилу, трудоустроиться может только лицо, которое достигло 16-летнего возраста. В порядке исключения и при соблюдении определенных условий, лица, достигшие 14 и 15 лет, могут быть приняты на работу по согласию одного из родителей.

На определенные виды работ трудоустраиваться можно только при условии достижения 18 лет (ст. 190 КЗоТ).

В некоторых законодательных актах предусмотрен более высокий возрастной порог для приема на работу, например, на должность Президента Украины, депутата, Уполномоченного по правам человека, судьи и т. п.

В отдельных случаях законодательно может быть предусмотрен и максимальный возраст работника, как, например, в отношении государственной службы, членства в Высшем совете юстиции и т. п.

Если законодательством установлено требование касательно возраста, уровня образования, состояния здоровья работника и т. п., стороной трудового договора должно быть лицо, соответствующее таким требованиям (ст. 22 КЗоТ).

Трудовой договор не может быть заключен с гражданином, который имеет медицинское заключение о противопоказании предложенной работы по состоянию здоровья (ст. 24 КЗоТ).

Также не допускается заключение трудового договора с лицом, лишенным такого права в судебном порядке.

Работодатель имеет право устанавливать ограничения относительно совместной работы родственников, если в процессе выполнения трудовых обязанностей они непосредственно подчинены или подконтрольны друг другу (ст. 25 1 КЗоТ).

Работник обязан лично выполнять порученную ему работу и не имеет права перепоручать ее другому лицу, кроме определенных законодательством случаев (ст. 30 КЗоТ).

Работодатель не имеет права требовать выполнения работы, не обусловленной трудовым договором (ст. 31 КЗоТ).

В соответствии со ст. 24 КЗоТ соблюдение письменной формы трудового договора является обязательным в случае:

• организованного набора работников;

• заключения договора о работе в районах с особыми природными географическими и геологическими условиями и условиями повышенного риска для здоровья;

Читайте так же:  Ежемесячное пособие по уходу за ребёнком до 1.5 лет

• если на этом настаивает работник;

• заключения договора с несовершеннолетними;

• в других предусмотренных законодательством случаях.

При заключении трудового договора гражданин обязан предоставить паспорт или другой документ, удостоверяющий личность, и трудовую книжку. Если для этой работы (должности) законодательно установлено требование относительно образования, квалификации, состояния здоровья и т. п., необходимо также предоставление документов, подтверждающих соответствие этим требованиям (ст. 24 КЗоТ).

Запрещается требовать предоставления сведений и документов, не предусмотренных законодательно (ст. 25 КЗоТ).

В соответствии со ст. 24 КЗоТ заключение трудового договора оформляется приказом или распоряжением работодателя (см. рис. 1), составленным, как правило, на основании поданного работником заявления (см. рис. 2).

Работник может быть допущен к работе только при условии:

• заключения трудового договора, оформленного приказом или распоряжением собственника или уполномоченного им органа;

• уведомления органов ГФСУ о приеме работника на работу в порядке, установленном Кабмином в Постановлении № 413 (ст. 24 КЗоТ).*

На основании требований ст. 29 КЗоТ до начала выполнения работником трудовых обязанностей работодатель должен:

• определить рабочее место и обеспечить работника всеми необходимыми для работы средствами;

• ознакомить работника с правилами внутреннего трудового распорядка и с положениями коллективного договора;

• проинструктировать работника по технике безопасности, производственной санитарии, гигиене труда и противопожарной охране;

• разъяснить работнику его права, обязанности, льготы, компенсации и проинформировать под расписку об условиях труда.

Не может быть отказано в заключении трудового договора лицу, приглашенному по переводу с другого предприятия (ч. 5 ст. 24 КЗоТ).

Не допускается необоснованный отказ в приеме на работу или любое прямое либо косвенное установление преимуществ в зависимости от происхождения, социально-имущественного состояния, расово-национальной принадлежности, пола, языка, политически-религиозных убеждений, места жительства и др. (ст. 22 КЗоТ).

Срок действия трудового договора определяется в зависимости от его вида.

Так, бессрочный трудовой договор считается заключенным на неопределенный срок.

Видео (кликните для воспроизведения).

При заключении срочного трудового договора и контракта срок действия определяется сторонами в самом договоре (контракте).

Заключенный на время выполнения определенной работы трудовой договор действует до момента завершения этой работы.

Если после окончания срока, указанного в трудовом договоре, ни одна из сторон не требует его прекращения и трудовые отношения фактически продолжаются, действие договора считается продленным на неопределенный срок. Также заключенным на неопределенный срок считается трудовой договор (кроме случаев, предусмотренных ч. 2 ст. 23 КЗоТ), перезаключенный один или более раз (ст. 39 1 КЗоТ).

Работа по гражданско-правовому договору

Далее рассмотрим, чем гражданско-правовой договор отличается от трудового договора и как оплачивается работа, выполненная по гражданско-правовому договору.

Наиболее распространенными видами гражданско-правовых договоров (далее – ГПД) являются договоры:

• о предоставлении услуг (гл. 63 ГКУ);

Гражданско-правовые договоры могут заключаться как с работниками, так и с лицами, не состоящими в трудовых отношениях с предприятием.

Правоотношения, возникающие при заключении ГПД, регулируются гражданским законодательством. То есть нормы КЗоТ на такой вид отношений не распространяются.

Отличия от трудового договора

Главное отличие ГПД от трудовых договоров заключается в том, что по трудовому договору оплачивается процесс труда, а по ГПД – его результат (дополнительно см. письмо Минтруда от 16.05.2011 г. № 151/06/186-11).

Для лиц, работающих по ГПД, не предусмотрены социальные гарантии (ежегодный отпуск, оплата временной нетрудоспособности и т. п.), кроме случаев добровольного страхования в соцфондах.

Дополнительно об основных отличиях трудовых договоров от гражданско-правовых см. письмо ГФС в г. Киеве от 15.12.2016 г.

На лиц, выполняющих работы по ГПД, трудовые книжки не ведутся.

Все риски, связанные с выполнением ГПД, несет исполнитель.

Кроме того, исполнитель по ГПД:

– не подчиняется правилам внутреннего трудового распорядка;

– самостоятельно организовывает свою работу;

– может при наличии соответствующего положения в договоре привлекать третьих лиц или перепоручать работу (ее часть) субподрядчикам.

Расчет с исполнителем производится в соответствии с условиями договора, как правило, по результатам его выполнения, с оформлением акта приемки-передачи (акта выполненных работ, предоставленных услуг).

Размер вознаграждения по ГПД определяется сторонами по общей договоренности. Никаких законодательно установленных минимальных/максимальных размеров вознаграждения не предусмотрено.

Также на эту тему читайте материалы издания БУХГАЛТЕР&ЗАКОН (№ 52 за 2016 год):

37. Сторони трудового договору.

Сторонами трудового договору виступають роботодавець і найманий працівник. На стороні роботодавця стороною виступає власник або уповноважений ним орган чи фізична особа (ст. 21 КЗпП). Стороною трудового договору можуть виступати громадські організації.

Другою стороною трудового договору виступає найманий працівник — фізична особа, яка працює за трудовим договором на підприємстві, в установі та організації, в їх об’єднаннях або у фізичних осіб, які використовують найману працю

ГЛАВА 3. УМОВИ ТРУДОВОГО ДОГОВОРУ.

ГЛАВА 3. УМОВИ ТРУДОВОГО ДОГОВОРУ.

Умови договорів про працю, які погіршують становище працівників по­рівняно з законодавством України про працю, є недійсними (ст.9 КЗпП).

Відповідно до ст.6 ЗУ «Про охорону праці» від 14.10.92 умови трудового договору не можуть містити положень, які не відповідають законодавчим і підзаконним актам про охорону праці, що діють в Україні.

При укладенні трудового договору громадянин має бути проінформова­ний власником під розписку про умови праці на підприємстві, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробни­чих факторів, які ще не усунено, можливі наслідки їх впливу на здоров’я та про його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до законодавства і колективного договору.

Можна виділити в трудовому договорі обов’язкові і необов’язкові умови.

До обов’язкових належать:

а) трудова функція

Про трудову функцію йде мова в ст.21 КЗпП коли говориться, що в тру­довому договорі має бути зазначена «робота, визначена угодою». Вона вка­зується, шляхом встановлення в трудовому договорі професії, спеціальнос­ті, кваліфікації для робітника і посади для службовця. Для визначення трудової функції використовується Класифікатор професій, затверджений наказом Держкомстандарту України від 27.07.95. Також є наказ Міністер­ства праці України від 16 03.98 яким затверджені «Професії керівників, про­фесіоналів, фахівців та технічних службовців, які є загальними для всіх видів економічної діяльності.

Читайте так же:  Что будет, если забыл права дома

Питання оплати праці регулюється ЗУ «Про оплату праці» від 24.03.95.

Договірне регулювання оплати прац

і працівників підприємств здійсню­ється на основі системи угод, що укладаються на державному (генеральна угода), галузевому (галузева угода), регіональному (регіональна угода) та ви­робничому (колективний договір) рівнях відповідно до Закону України «Про колективні договори і угоди» від 01.07.93.

Норми колективного договору, що допускають оплату праці нижче від норм, визначених генеральною, галузевою або регіональною угодами, але не нижче від державних норм і гарантій в оплаті праці, можуть застосовува­тися лише тимчасово на період подолання фінансових труднощів підприєм­ства терміном не більш як шість місяців.

Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доп­лат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гаран­тійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. У разі, коли колективний договір на підприємстві не укладено, власник або уповноважений ним орган зо­бов’язаний погодити ці питання з профспілковим органом, що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності – з іншим уповно­важеним на представництво органом.

Оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку після сплати обов’язкових платежів.

Для працівників підприємств, виробництв, цехів, дільниць та інших під­розділів, які виконують роботи (надають послуги), не властиві основній ді­яльності галузі (підгалузі), умови оплати праці встановлюються в колектив­ному договорі з дотриманням гарантій, визначених угодами тих галузей (підгалузей), до яких ці підрозділи належать за характером виробництва, та в актах чинного законодавства.

Розміри ставок (окладів) працівників загальних (наскрізних) професій і посад встановлюються на умовах, визначених колективним договором, з дотриманням гарантій, встановлених законодавством і генеральною, галу­зевою, регіональною угодами.

Працівники, які працюють за сумісництвом, одержують заробітну плату за фактично виконану роботу.

В трудовому договорі має бути зазначене конкретне підприємство, уста­нова, організація до якої приймається на роботу працівник. Також може зазначатися конкретний підрозділ, відділ де буде знаходитись робоче місце працівника. Особливої уваги заслуговує трудовий договір з так званими на­домниками – особами які виконують роботу вдома. Це питання регулює Постанова Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 29.10.81 «Поло­ження про умови праці надомників».

г) строк дії трудового договору

Згідно зі ст.23 КЗпП трудовий договір може бути:

безстроковим, що укладається на невизначений строк. Працівник мо­же в будь-який момент його розірвати, попередивши в письмовій формі про це власника або уповноважений ним орган у двотижневий строк (ст. 38 КЗпП). Власник може розірвати такий договір тільки з підстав передбаче­них законом;

на визначений строк, встановлений за погодженням сторін;

таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відно­сини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням ха­рактеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

При укладенні трудового договору на визначений строк цей строк вста­новлюється погодженням сторін і може визначатись як конкретним термі­ном, так і часом настання певної події, наприклад, повернення на роботу працівниці з відпустки по вагітності, родах і догляду за дитиною; особи, яка звільнилась з роботи в зв’язку з призовом на дійсну строкову військову чи альтернативну службу, обранням народним депутатом чи на виборну посаду або виконанням певного обсягу робіт. (Постанова Пленуму Верховного Суду України від 6.11.92 «Про практику розгляду судами трудових спорів»).

д) факультативні умови трудового договору

Договором можуть бути передбачені наступні факультативні (нео­бов’язкові) умови: випробування, заохочення, особливі умови праці, особ­ливі умови оплати праці, умови про надання житла тощо. В цьому випадку треба мати на увазі, що факультативні умови можуть торкатися лише пи­тань не врегульованих законодавстом або тих питань, які законом залишені на розсуд сторін.

Також необхідно мати на увазі, що й у випадку із факультативними ви­могами діє положення про те, що умови договорів про працю, які погіршу­ють становище працівників порівняно з законодавством України, є недій­сними (ст.9 КЗпП).

Стаття 23. Строки трудового договору

Трудовий договiр може бути:

1) безстроковим, що укладається на невизначений строк;

2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторiн;

3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Строковий трудовий договiр укладається у випадках, коли трудовi вiдносини не можуть бути встановленi на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або iнтересiв працiвника та в iнших випадках, передбачених законодавчими актами.

Стаття 24. Укладення трудового договору

Трудовий договiр укладається, як правило, в письмовiй формi. Додержання письмової форми є обов’язковим:

1) при органiзованому наборi працiвникiв;

2) при укладеннi трудового договору про роботу в районах з особливими природними географiчними i геологiчними умовами та умовами пiдвищеного ризику для здоров’я;

3) при укладеннi контракту;

4) у випадках, коли працiвник наполягає на укладеннi трудового договору у письмовiй формi;

5) при укладеннi трудового договору з неповнолiтнiм (стаття 187 цього Кодексу);

6) при укладеннi трудового договору з фiзичною особою;

7) в iнших випадках, передбачених законодавством України.

При укладеннi трудового договору громадянин зобов’язаний подати паспорт або iнший документ, що посвiдчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, — також документ про освiту (спецiальнiсть, квалiфiкацiю), про стан здоров’я та iншi документи.

Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працiвника на роботу.

Трудовий договiр вважається укладеним i тодi, коли наказ чи розпорядження не були виданi, але працiвника фактично було допущено до роботи.

Особi, запрошенiй на роботу в порядку переведення з iншого пiдприємства, установи, органiзацiї за погодженням мiж керiвниками пiдприємств, установ, органiзацiй, не може бути вiдмовлено в укладеннi трудового договору.

Забороняється укладення трудового договору з громадянином, якому за медичним висновком запропонована робота протипоказана за станом здоров’я.

Читайте так же:  Налоговый вычет при покупке дачи

Стаття 24-1. Реєстрацiя трудового договору

У разi укладення трудового договору мiж працiвником i фiзичною особою фiзична особа повинна у тижневий строк з моменту фактичного допущення працiвника до роботи зареєструвати укладений у письмовiй формi трудовий договiр у державнiй службi зайнятостi за мiсцем свого проживання у порядку, визначеному Мiнiстерством працi та соцiальної полiтики України.

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском:

Лучшие изречения: Сдача сессии и защита диплома — страшная бессонница, которая потом кажется страшным сном. 8773 —

| 7145 — или читать все.

185.189.13.12 © studopedia.ru Не является автором материалов, которые размещены. Но предоставляет возможность бесплатного использования. Есть нарушение авторского права? Напишите нам | Обратная связь.

Отключите adBlock!
и обновите страницу (F5)

очень нужно

Строки та форма трудового договору. Контракт.

Трудовий договір може бути безстроковим, строковим та укладеним на час виконання певної роботи.

Безстроковий трудовий договірукладається на невизначений строк. З таким договором пов’язана постійна робота, не обмежена певним строком.

Строковий трудовий договір укладається на визначений строк, встановлений за погодженням сторін.

Трудовий договір на час виконання певної роботи, обмежений часом його дії, але не конкретним строком, а характером і часом виконання роботи неможливо точно визначити.

· між працівником та фізичною особою

· у формі контракту
· в порядку організованого набору робітників та оплачуваних громадських робіт та інших випадках, передбачених чинним законодавством про працю

Тимчасовими працівниками є працівники прийняті на роботу на строк до двох місяців, а для заміщення тимчасово відсутніх працівників, за якими зберігається їх місце роботи (посада), до чотирьох місяців. Осіб, яких приймають на роботу тимчасовими працівниками, обов’язково попереджають про це при укладенні трудового договору.

При прийманні на роботу тимчасовим працівникам випробування з метою перевірки їх відповідності роботі не встановлюється.

Трудовий договір з тимчасовими працівниками розривається з ініціативи роботодавця у випадках:

1) припинення роботи на підприємстві, в установі, організації на строк більше одного тижня з причин виробничого характеру, а також скорочення роботи в них;

2) нез’явлення на роботу протягом двох тижнів підряд внаслідок тимчасової непрацездатності;

3) невиконання працівниками без поважних причин обов’язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Сезонними вважаються роботи, які внаслідок природних і кліматичних умов виконуються не цілий рік, а протягом певного періоду (сезону), що не перевищує шести місяців.

При прийманні на сезонні роботи випробування не встановлюється. Працівники, зайняті на сезонних роботах, мають право розірвати трудовий договір, попередивши про це роботодавця письмово за три дні.

Трудовий договір з працівниками, зайнятими на сезонних роботах, розривається з ініціативи роботодавця у випадках:

1) припинення робіт на підприємстві, в установі, організації на строк більше двох тижнів з причин виробничого характеру або скорочення робіт в них;

2) нез’явлення на роботу безперервно протягом більше одного місяця внаслідок тимчасової непрацездатності.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому зазначаються строк дії, права і обов’язки сторін, в тому числі і умови матеріального забезпечення, умови матеріальної відповідальності та ін.

Умови в контракті визначаються за згодою сторін. У контракт не можна включати ті умови, які погіршують становище працівника порівняно із чинним законодавством.

Контракт укладається у письмовій формі у двох примірниках.

У контракті передбачаються: обсяги пропонованої роботи на вимоги до якості строків її виконання; строк дії контракту; права, обов’язки та взаємна відповідальність сторін; умови оплати і організації праці; підстави припинення та розірвання контракту; соціально-побутові та інші умови, необхідні для виконання взятих на себе сторонами зобов’язань, з урахуванням специфіки роботи, професійних особливостей та фінансових можливостей підприємства чи роботодавця тощо.

Строк контракту визначається за згодою сторін. З керівником державного підприємства контракт може бути укладений на строк від 1 до 5 років.

[2]

Строк контракту за згодою сторін може бути продовжений або укладений на новий строк. Зміна інших умов контракту теж можлива тільки за взаємним волевиявленням його сторін. Роботодавець не має права вимагати від працівника виконання роботи, не обумовленої контрактом.

У контракті можуть визначатись додаткові підстави припинення трудового договору і зобов’язання сторін щодо компенсації у разі його дострокового розірвання з ініціативи однієї зі сторін.

Дотримання письмової форми трудового договору є обов’язковим:

1) при організованому наборі працівників;

2) при укладанні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними та геологічними умовами й умовами підвищеного ризику для здоров’я;

3) при укладанні контракту;

4) у випадках, коли працівник наполягає на укладанні трудового договору в письмовій формі;

5) при укладанні трудового договору з неповнолітнім. Неповнолітні, тобто особи, які не досягли 18 років, у трудових правовідносинах прирівнюються в правах до повнолітніх, а в галузі охорони праці, робочого часу, відпусток та деяких інших умов праці користуються пільгами, встановленими законодавством України;

6) при укладанні трудового договору з роботодавцем – фізичною особою. У разі укладання трудового договору між працівником і фізичною особою фізична особа повинна у тижневий строк з моменту фактичного допущення працівника до роботи зареєструвати укладений у письмовій формі трудовий договір у державній службі зайнятості за місцем свого проживання;

7) в інших випадках, передбачених законодавством України. Наприклад, при укладанні трудового договору з особою, яка приймається для проходження альтернативної (невійськової) служби; при укладанні трудового договору працівника з релігійною організацією; з працівником, діяльність яких пов’язана з державною таємницею; про участь в оплачуваних громадських роботах; з надомниками.

Видео (кликните для воспроизведения).

Последнее изменение этой страницы: 2016-12-27; Нарушение авторского права страницы

Источники


  1. Летушева, Н. И. Теория государства и права / Н.И. Летушева, М.В. Летушева. — М.: Академия, 2008. — 208 c.

  2. Безуглов, Анатолий Встать! Суд идет: моногр. / Анатолий Безуглов. — М.: Детская литература. Москва, 2014. — 224 c.

  3. Правоведение. — М.: Флинта, МПСИ, 2010. — 360 c.
Строки трудового договору
Оценка 5 проголосовавших: 1

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ

Please enter your comment!
Please enter your name here